Святий апостол Фома був одним із дванадцяти найближчих учнів Господа нашого Ісуса Христа. За переданням, він походив із Галілеї та, подібно до багатьох апостолів, був простим трудівником. Почувши благовістя Ісуса Христа, він все залишив і пішов за Ним.
За характером своїм він любив дива і вважав їх найпереконливішим доводом могутності віри. Але він також відрізнявся схильністю до сумнівів і розсудливого аналізу. В ньому була якась дитячість, простота, щирість і простодушність.
Одного разу після Воскресіння Господнього, коли інші апостоли сповістили Фомі про явлення воскреслого Христа, він не повірив їхнім словам і сказав, що повірить лише тоді, коли сам побачить рани Спасителя та доторкнеться до них. Через вісім днів Господь явився апостолам і звернувся до Фоми зі словами: «дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним.». Тоді апостол виголосив одне з найглибших свідчень віри в Євангелії: «Господь мій і Бог мій!» (Ін. 20:28). Так його сумнів став дорогою до ще міцнішої та усвідомленішої віри.
Апостол Фома проповідував у Парфії, Мідії та Індії. Перекази зберегли розповідь про те, за яких обставин пішов св. Фома на справу Євангелія в Індію. Тамтешній цар побажав збудувати собі палац. Фома назвався архітектором і відправився на поклик царя. Після прибуття він почав ревно проповідувати віру Христову, багатьох охрестив, а золото, отримане на будівництво, роздавав нужденним. Він знав, що Бог допоможе йому навернути до істини царя, пам’ятав учення Христа про скарб на небі (Мф. 6:19–20).
І справді, все більше поширювалося слово Боже, але були й незадоволені. Вони і донесли цареві, що Фома, котрий назвався архітектором, і не починав споруджувати розкішного палацу, а проповідує «нового Бога», творить чудеса і роздає царське золото жебракам. Розгнівався цар і велів ув’язнити апостола. Тим часом улюблений брат царя сильно занедужав. Під час хвороби піднеслася душа в небесні оселі й, волею Господа, у видінні йому було показано хороми, приготовані для святих, і запропоновано вибрати одні з них. Коли ж він вибрав найкращі, то ангел Божий сказав йому: «Це житло ти не можеш зайняти, тому що Фома спорудив його на золото брата твого, і воно належить твоєму братові-царю».
Прийшовши до тями, хворий розповів про побачене. Зрозумів тоді цар сенс цього видіння, поспішив звільнити святого і просвітився від апостола світлом християнського вчення.
Завершив свій земний шлях апостол Фома мученицькою смертю в Індії близько 72 року. За переданням, він був убитий списами за проповідь християнської віри.
Один християнин таємно взяв чесні мощі св. Фоми і відніс їх до Месопотамії, до міста Едесси. Там була побудована в ім’я його чудова церква, і віруючі з віддалених країн сходились туди й отримували зцілення. Частини мощей апостола є в Індії, Угорщині та на Афоні.
Церква вшановує його як славного і всехвального апостола, а його життя нагадує, що щире прагнення до істини та зустріч із Христом здатні перетворити сумнів на непохитну віру. Саме тому апостол Фома є прикладом для всіх, хто шукає Бога не лише серцем, але й свідомим переконанням.