Історія
Севастійські мученики (40 Севастійських мучеників — вшановані як святі 40 воїнів римського легіону, котрі в 320 р. мученицькі загинули поблизу м. Севастія (тепер м. Сівас, Туреччина) за відмову зректися християнської віри.
Воїни були родом з Каппадокії (нині на території Туреччини) у складі римського XII Блискавичного легіону, що стояв у місті Севастії.
Взимку 320, через відмову взяти участь у язичницькому ритуалі жертвопринесення, були мученицькі покарані. За наказом воєначальника Агріколи, після кількаденних марних залякувань і переконань, роздягнених воїнів примусили зайти в крижані води озера. Для спокуси на березі облаштували лазню для тих, хто погодився б урятувати своє життя зреченням від християнства. На ранок один із воїнів, не витримавши страждань, кинувся до лазні, але впав мертвим на порозі. Відступника замінив тюремний охоронець Аглай: після навіяного видіння (світла, що засяяло з неба та ангелів із 39-ма вінками для мучеників) він зі словами «І я — християнин!» приєднався до гурту воїнів. Кількість мучеників знову сягла 40 осіб. Дивним чином ратоборці лишалися живими й неушкодженими, крига в озері розтанула, а вода потепліла. Ранком були люто страчені охоронцями, а тіла кинуті у вогонь. Неспалені рештки висипані у воду.
Згідно з житієм Петра Севастійського — тогочасного єпископа міста — за кілька днів він разом із кліриками таємно поховав останки, місцезнаходження яких побачив уві сні.
Пам’ять севастійських мучеників відзначають 9 березня. У цей день полегшується строгість Великого посту. Поряд із тим, стійкість 40-ка мучеників вважають символічним взірцем для християн неухильно дотриматися 40-ка днів постування.