
Історія
Щороку сьома неділя після Великодня, присвячені вшануванню Святих отців Першого Вселенського (Нікейського) Собору — історичної події, яка відбулася 325 року в місті Нікея (сучасний Ізник, Туреччина). Саме тоді за ініціативи імператора Костянтина Великого був скликаний перший Собор єпископів, що тривав понад два місяці та став поворотною точкою в історії християнства.
На Собор зібралося 318 єпископів з різних куточків Римської імперії. Серед учасників — відомі святі, як-от Миколай Чудотворець, Яків Низибійський та Спиридон Триміфунтський. Папу Римського Сильвестра представляли два спеціальні легати. Основною темою обговорення стала богословська суперечка між єпископом Олександром та пресвітером Арієм, що поширював вчення, яке пізніше отримало назву аріанство.
Єресь Арія полягала у запереченні божественної природи Ісуса Христа. Арій вважав Сина Божого не істинним Богом, а найвищим творінням Господа, наділеним особливою благодаттю завдяки своїй моральній досконалості. Таке бачення підривало основи християнського віровчення.
Під час Першого Вселенського Собору аріанське вчення було одностайно засуджено. Було ухвалено ключовий догмат — про єдиносущність Сина Отцю, тобто Ісус Христос визнається не створеним, а рівним Отцю і таким, що існував вічно. У результаті богословських дебатів учасники Собору сформулювали Символ віри — короткий виклад основних християнських догм, що складається з семи пунктів.