Стрітення Господнє відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Назва свята походить від церковнослов’янського слова «стрітення» — зустріч , і саме ця зустріч є головним богословським змістом події.
Євангеліє від Луки Лк. 2:22–40
22 І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, 23 як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві. 24 І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят. 25 Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому. 26 Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. 27 І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм, 28 він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав: 29 нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, 30 бо бачили очі мої спасіння Твоє, 31 яке Ти приготував перед лицем усіх народів, 32 світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля. 33 Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. 34 І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, — 35 і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець. 36 Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; 37 вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч. 38 Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі. 39 І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета. 40 Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому.
Святитель Іларіон Київський (XI ст.):
У Христі Старий Закон знаходить своє завершення, а благодать Нового Завіту входить у світ не силою, а смиренням.
Святий Григорій Богослов:
Христос «входить у храм не для Себе, а щоб освятити тих, хто в ньому».
Святитель Іоан Золотоустий:
Симеон тримає на руках Того, Хто «тримає весь світ»
Святитель Петро Могила:
Христос приходить у храм не як Той, Хто має потребу в очищенні, а як Той, Хто очищає і освячує людське життя.
Святитель Димитрій Ростовський:
Симеон прийняв у свої обійми не лише Немовля, а спасіння світу, бо той, хто приймає Христа з вірою, вже не боїться смерті.
Святитель Феофан Затворник:
Стрітення навчає нас шукати Бога не в надзвичайному, а в послуху і простоті серця.
Блаженніший Митрополит Епіфаній:
Стрітення Господнє нагадує нам, що кожне покоління має свою зустріч із Христом — або в храмі, або в серці, або у випробуваннях часу.
Молитва Симеона Богоприємця
Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,
бо бачили очі мої спасіння Твоє,
яке Ти приготував перед лицем усіх народів,
світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.
У православній традиції зі святом Стрітення пов’язане освячення свічок, які символізують Христа як Світло світу. Стрітенські свічки зберігають у домівках і запалюють під час молитви, у хвилини скорботи чи небезпеки.
В українській народній традиції Стрітення вважали також днем «зустрічі зими з весною», але Церква завжди наголошує, що головне — не природна, а духовна зустріч.
Стрітення Господнє нагадує нам, що справжня зустріч із Богом відбувається в тиші серця, у вірності, терпінні та смиренні. Як праведний Симеон, кожен християнин покликаний не лише чекати Христа, а впізнати Його і прийняти, дозволивши Божому світлу просвітити своє життя.