Євангеліє від Луки 8:5-15

Вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його. А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його. Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! Учні ж Його запитали в Нього: що означає притча ця? Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим – у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли. Ось що означає притча ця. Зерно – це слово Боже. А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись. А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають. А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду. А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає.

Євангеліє від Луки 7:11-17.

Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу. Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: «Не плач.» І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: «Юначе, кажу тобі, встань!» І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері. Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: «Великий пророк устав між нами», і: «Бог навідався до народу свого.»

Поминання померлих. Парастас.

Євангеліє від Луки 6:27–36

А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки. І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай. І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви. А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих! Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!

Євангеліє від Луки 5:1-11

І сталося, що, коли натовп тиснувся до Нього, Він, стоячи на березі озера Генісаретського, побачив два човни, що стояли на березі; рибалки ж вийшли з них і мити сіті. Він увійшов у один із човнів, що був Симона, і попросив його відплисти трохи від берега. І сівши, навчав народ із човна. Коли ж перестав говорити, сказав Симонові: “Відпливи на глибину і закиньте сіті ваші на ловлю”. Симон відповів Йому: “Учителю! Ми цілу ніч трудилися й нічого не впіймали; але на Твоє слово я закину сіті”. І коли це зробили, вони зловили великої кількості риби, так що сіті їхні почали рватися. І помахали товаришам своїм у другому човні прийти їм на допомогу; і вони прийшли і наповнили обидва човни так, що почали тонути. Побачивши це, Симон Петро впав до ніг Ісусових і сказав: “Відступись від мене, Господи, бо я людина грішна!” Бо він і всі ті, що були з ним, дивувалися улову риби, який вони зробили; так само й Яків та Іван, сини Зеведея, товариші Симонові. І сказав Ісус Симонові: “Не бійся! Відтепер будеш ловити людей”. І вони витягли човни на берег і залишили все та пішли за Ним.